ІСТОРІЯ СЕЛА

                                ІСТОРІЯ  СЕЛА МОРОЧНЕ.

         У мальовничому куточку Полісся знаходиться село Морочне . Навесні, коли біля кожної оселі починають вбиратися цвітом сади , воно стає невпізнанно красивим. У квітчане соняхами і мальвами , під плескіт води та шурхіт лебединих  крил , згадує воно своє минуле… А згадати древньому поселенню є про що . 

                   Збереглося чимало легенд та переказів про походження його назви . Одна з них розповідає : « Було все це за тих прадавніх часів, коли земля батьків наших була ніким незвідана, безлюдна . Кругом – хащі та непролазні болота, які аж кишіли зміями та  мошкарою . Та, незважаючи на все , саме через ці болотисті місця пролягав найкоротший шлях до Пінська . Отож і їхали ним з усіх усюд купці, везли свій крам на ярмарки . Їхали і поспішали швидше дістатися до місця призначення. Оскільки вози їх були переповнені всіляким добром, а дорога була грузькою і важкою, то часто доводилося людям подовгу морочитися, вибираючись самим і витягуючи із багна свої вози з товаром та відбиваючись від ненажерливої мошкарні . Тому купці намагалися завжди проїхати це місце за білої днини , бо залишатися на грузькій дорозі на ніч було небезпечно . Ось і назвали вони це місце «морочним» , від слова «морочитися» 

                   Дещо пізніше тут, серед дрімучих лісів, наші пращури заклали хутір . Так, власне, і з’явилося поселення під назвою  Морочне . І досі цю частину села

 ( Мале Морочне) звуть « хуторами» і милуються її красою . Адже, побувавши тут. Ви потрапите в справжню казку, де порушує тишу лише скрип віковічних сосен, стукіт дятла та шурхіт вертлявих білок .

                   Є в селі Морочне ще й Королівщина. Легенда розповідає, що колись на території, яка нині є приблизно центром села, росли розлогі столітні дуби, які були хорошим пристановищем для подорожніх у спекотні літні дні  . Одного разу довелося їхати цим шляхом самому Його Величності Королю . Днина видалася гарячою , спека була нестерпна, і вирішив король зробити під дубами короткочасний перепочинок . З того часу дуби ті стали називатися королівськими, а місце, де вони колись росли – Королівщиною .

                   Поселення з часом розросталося і ставало все привабливішим . Та чи не найгарнішою була територія сучасного Великого Морочного , яку назвали «Красницею» від слів «красивий» ,  «красуватися» .

                   Є чимало інших , не менш цікавих , навіть казкових легенд про походження назви села Морочне, його урочищ . Всі вони, так чи інакше, стосуються його історичного минулого . І зараз важко встановити, хто ж найближчий до істини, пояснюючи назви села, історія якого нараховує не одне  століття…  

                   Перша згадка про село датована 1511 роком . Жителі його брали участь у селянсько – козацькому повстанні 1594 – 1596 р р , яким керував С. Наливайко .  

                   Морочно – село  Пінського повіту, в 3 окрузі поліційному, в 50 верствах від Пінська. Село колись було наділом єпископів ( владик) уніатських, пінських , потім надбання Родзевичів , в яких потім конфісковано . До Морочного належить село Вілька Морочненська , в церкві якої – давній, уніатський знаходилась ікона обряду Ісуса Христа в Молитві . При церкві перебували рукописи на польській мові , які описують дива від 1786 до 1932 р. Морочне було надане Домініканцеві пінському заставним правом , потім перейшло до Заборовських , Хшановських , і нарешті до Родзевичів . Є тут управління гміни , до якої належать села : Морочно , Вілька  Річицька ,  Дубчиці , Сенчиці, Заручайськ , Новосілля, Кутин , Любинь , Муравин , Осова , Калець , Погост Зарічне, Старі Коні, Річиця, Привітівка, Тьолковичі ,  Іванчиці, Неньковичі , Мутвиця , Острове , Ладороже, Локниця , Бишляк , Зеліно . В  загальному в Морочно проживало 2138 людських душ .

                    Радянську владу проголошено в січні  1918 року . Населення брало участь у боротьбі проти гетьманців та польських інтервентів. В 20- 30- х рр. Тут існувала підпільна організація  КПЗБ, а з 1924 року – райком КП ЗБ.

                  

                    Після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною село стало районним центром .

                   В роки Великої вітчизняної війни 94 жителі села вели боротьбу з фашистськими загарбниками в лавах Червоної Армії та в загонах народних месників . З них 55 нагороджених органами і медалями Союзу РСР, 85 чол . загинули, захищаючи Батьківщину . Антифашистську боротьбу в районі очолював підпільний Морочненський райком КП (б)У ( секретар К.Г.Шинкар) , створений навесні 1943 року .

                  

                   В 1943 р. був сформований партизанський загін ім. .Б. Хмельницького ( Командир С.А.Шмат) . видавалась підпільна районна газета « Червона зірка» . Командир партизанського з’єднання, що діяло в Морочнівському і прилеглих районах, був начальник міліції  Морочнівського району І.П. Федоров.

                   В післявоєнні роки почалась відбудова села . В 1962 році відкрито дільничу лікарню школу, сільський клуб 1955 р) і бібліотеку.

                   В 1980 році побудовано нове приміщення школу . В сучасній школі діє 11 навчальних кабінетів . До послуг учнів  спортивний зал , спортивний майданчик, шкільна їдальня . 

                   В школі нині працює 28 вчителів, Навчаються учні в кількості 155 чоловік в одну зміну . При школі працює публічно – шкільна бібліотека .

ПРО НАС

ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

                   Морочненська сільська бібліотека створена в 1946 році і мала назву  «хата-читальня» . Завідував хатою – читальнею та клубом Бережний Іван Андрійович . Ніхто не пам’ятає в селі, який був книжковий фонд , але інтерес до книг був великий. З 1957 року бібліотека була відділена від клубу і зав. бібліотекою стала Литвинова Марія Володимирівна. З 1959 року бібліотекою завідував понад 18 років Крепкий Леонід Іванович.

                    Паралельно з 1959 року діяла Мало Морочненська сільська бібліотека, перший бібліотекар тут був Літвінчук Іван Пилипович . 

        

                   В 1965 році бібліотеки об’єднали і завідуючим був призначений Гуц Іван Семенович .

                   Популярними формами роботи з читачами були : Голосні читання, колективні обговорення творів, читацькі конференції , літературні та тематичні вечори, бібліографічні  огляди літератури.

                   Запроваджено обслуговування читачів шляхом відкритого доступу до книжкового фонду .

                   В 1970 році завідуючою була призначена Чуйко Софія Адамівна, книжковий фонд налічував 12 тис. примірників та 1050 читачів.

                   В цей період в районі розгорнулося змагання за звання « Бібліотека відмінної роботи», що дозволило бібліотеці виступити ініціатором змагання за відмінне бібліотечне обслуговування.

                   В 1974 році Морочнівський бібліотеці присвоєно звання « Бібліотека відмінної роботи» .

                   На початку 1979 року розпочалася централізація  бібліотечної мережі .

                   В бібліотеці запроваджується спеціалізоване обслуговування певних категорій відвідувачів. Активізується обслуговування читачів на виробничих ділянках, тракторних бригадах, тваринницьких фермах , під час жнив – на токах та в агітвагончиках . Запрацювали пункти видачі літератури. Бібліотечний фонд поповнюється централізовано .  

                   Період 1985 – 1992 років відзначився перебудовчими процесами в усіх напрямках діяльності бібліотеки . Масова робота зазнала суттєвих змін . Пріоритетним напрямком стала  популяризація літератури з питань національного відродження , відновлення історичної пам’яті, виховання національної  самосвідомості шляхом ознайомлення читачів з традиціями , звичаями  українського народу .

                   В практику роботи бібліотеки ввійшло проведення всенародних свят – села, української мови , Великодня тощо . В книгозбірні обладнано куточок краєзнавця .

                   Зменшення державних асигнувань на утримання бібліотеки негативно вплинуло на діяльність книгозбірні  . Різко зменшується кількість надходжень . Так , якщо в 1993 році бібліотека отримала 610 примірників книг, брошур та журналів, то в 2000 р. – 9 . Бібліотекар працює неповний робочий день (0,75) .

                   2002 рік став етапним в розвитку книгозбірень району в т.ч. і Морочнівської бібліотеки. Його особливість визначилась проведенням реорганізації бібліотечної мережі .

                   Бібліотека переходить в  нове, сучасне приміщення школи , об’єднуються документально – інформаційний ресурс сільської та шкільної бібліотек та створені оптимально зручні умови для його використання. 

                   Працівник бібліотеки (з 2002 року Чуйко Галина Петрівна) переведена на повну ставку посадового окладу.

                   Наблизившись до пріоритетних та найчисельніших груп користувачів – педагогів та учнів – бібліотека активізувала діяльність на допомогу навчально- виховному процесу .

                   Станом на 1,01,2010 р . книжковий фонд становить 16971 примірників, книговидача – 13,95 та обслуговує 750 користувачів .